Огляд МР3-плеєра MPIO FL400

Корейська компанія MPIO, нарівні з iRiver та Samsung, є одним із лідерів дуже специфічного сегменту плеєрів-кулонів. У цій ніші діє безліч гравців, але найпопулярніші моделі належать перу корейських розробників.

Досить давно представлений кулон MPIO FL400 чудовим чином уникнув нашої уваги. Сьогодні ми виправимо це непорозуміння.

За своїми характеристиками і габаритами плеєр повністю відповідає «індустріальному стандарту», ​​що негласно склався: відтворення МР3 і WMA, FM-радіо, запис з вбудованого мікрофона, монохромний дисплей і рознесені по бічних панелях кнопки управління.

Корпус та дизайн

Корпус плеєра за своєю шириною і висотою лише трохи більше стандартної картки пам'яті Secure Digital, вона ж SD, а по ширині, мабуть, може зрівнятися з чотирма-п'ятьма такими картками, складеними стопкою. Плеєр справді мініатюрний, особливо з огляду на серйозні технічні перешкоди для зменшення його габаритів.

Примітно, що більша частина корпусу, а саме задня та бічні панелі, а також верхній та нижній торці, виконані з металевого сплаву, з покриттям «під хром». Лицьова панель виконана з пластику і має глянсове покриття, що виглядає дуже привабливо відразу після покупки, проте відбитки пальців, що залишаються на ній у процесі використання, здатні зіпсувати враження. Втім, усім відомо, що краса вимагає жертв, у даному випадку – у вигляді регулярного чищення панелі м'якою тканиною.

Якість виконання корпусу знаходиться на високому рівні, що, на взаємне задоволення виробників і покупців, останнім часом зустрічається в більшості випадків.

Зовнішній вигляд плеєра цілком привабливий, FL400 вийшов досить яскравим, але без химерності. Колірне рішення корпусу єдине, це безпрограшне поєднання чорного і сріблястого кольорів, що вже, зізнатися, набридло щодо мобільної техніки.

Керування

Керування плеєром покладено на шість кнопок, рознесених навпіл по лицьовій панелі та нижньому торцю. Три кнопки на лицьовій панелі служать для запуску відтворення, постановки на паузу та перемикання між композиціями. На торці причаїлися дві мініатюрні кнопки регулювання гучності та витягнута кнопка виклику меню.

Мова про зручність управління не йде, з поправкою на форм-фактор плеєра, - подібний висновок можна поширити практично на всі моделі-кулони. Враховуючи типово "жіночу" орієнтацію моделі, неважко припустити, що дівчатам з довгими нігтями, на вирощування яких пішло чимало сил, буде досить важко натискати на ці кнопки. Втім, незважаючи на короткий хід, вони фіксують натискання із відчутним клацанням та віддачею, так що з їхнім малим розміром у принципі можна миритися.

Дисплей та меню

У тому, що стосується дисплея, FL400 навряд чи випереджає конкурентів по табору: плеєр має цілком звичайний інверсійний дисплей з білим підсвічуванням, витягнутим у довжину. Варто відзначити можливість налаштування контрастності за трьома рівнями, в іншому дисплей нормально виконує покладені на нього функції, не більше. Дозволи дисплея в 128х48 пікселів загалом достатньо для його розміру, шрифти та системні значки мають гладкі краї та без проблем читаються. На дисплеї поміщається три рядки інформації, сама «товста» з них є назва відтворюваної композиції, що прокручується.

Меню FL400 має наскрізну вертикальну організацію та представлено написами з досить мізерно промальованими графічними значками: тут варто зробити знижку на розміри та роздільну здатність дисплея.

Пункти меню: Browser, Repeat, EQ, Sound Effect, Mode, Recorder, Radio, System.

Browser. Перегляд вмісту пам'яті.

Repeat. Налаштування режиму повторного відтворення.

EQ. Вибір одного з налаштувань еквалайзера або ручне налаштування.

Sound Effect. Налаштування ефектів просторового звуку.

Rene Mouris Unisex Leather Watch

Mode. Вибір режиму роботи програвача: музика, радіо, диктофон.

Recorder. Налаштування якості запису, окремо для мікрофона та радіо.

Radio. Активація автоматичного сканування діапазону, вибір кроку налаштування та діапазону.

System. Системні настройки: відтворення, повтор фрагмента, слова пісні, інформація про файли, відновлення з точки зупинки, плавне зниження гучності, автоматичне відключення, підсвічування, контрастність, мова меню, час і дата, інформація про плеєр.

Меню FL400 виконано за «класичними» канонами, якихось труднощів із його освоєнням не виникає. Правда, досить незвичайним виглядає винесення багатьох налаштувань у головне меню, в перші моменти використання плеєра виникає певний конфуз, наприклад, вибираючи пункт Radio, очікуєш на перемикання у відповідний режим, а не появи меню налаштувань.

Живлення та підключення до ПК

В якості джерела живлення FL400 виступає вбудований літій-полімерний акумулятор невисокої (що цілком логічно) ємності: час «автономного плавання» плеєра становить лише 9 годин. У реальних умовах ця цифра ще менша, але не сильно.

Підключення плеєра до комп'ютера здійснюється за допомогою спеціального кабелю, що постачається в комплекті, при цьому роз'єм USB на плеєрі суміщений із гніздом для навушників. Тому за втрати кабелю його доведеться відновлювати з допомогою сервіс-центру. Операційна система визначає плеєр як знімний носій, відповідно копіювання файлів проводиться стандартними засобами системи.

FM-радіо та запис

У тому, що стосується прийому радіо та запису сигналу з мікрофона, FL400 демонструє в цілому середні показники. Прийом радіосигналу стабільний, з невеликою знижкою на перешкоди у разі прослуховування радіостанцій із не найпотужнішим передавачем, радіо можна слухати під час прогулянок територією Москви.

Можливості тюнера стандартні, присутні можливості автоматичного та ручного налаштування на частоту, вибору кроку налаштування та типу діапазону. Кількість осередків для занесення станцій – 20, цього достатньо для будь-якого любителя радіо, проте не вистачить для того, щоб занести туди всі станції московського діапазону.

Отвір мікрофона виведений на лицьову панель, тому при носінні плеєра на грудях і відповідному положенні корпусу неважко досягти оптимальної якості запису. Користувач може вибрати один із трьох рівнів якості. При записі з FM-радіо максимальний обсяг файлу обмежений 64 Мбайт, з таким обмеженням я зустрічаюся вперше.

Звучання FL400 найкраще характеризується епітетом «стандартно якісне», стосовно переважної більшості корейських плеєрів, чиї розробники, як правило, вважають за краще перевірену успішними рішеннями схемотехніку. Плеєр дозволяє вибрати одну з п'яти стильових налаштувань або налаштувати звучання вручну по п'яти смугах. Також є система «просторового» звучання з установками Pure Studio, Concert Sound, Groove і Dynamic Bass.

Примітно, що найчастіше плеєри-кулони виступають у тандемі з комплектними навушниками, тобто навушники мають спеціальне кріплення, яке за своїм дизайном становить єдине ціле з плеєром. У результаті власник такого плеєра постає перед дилемою: змінити штатні навушники на кращу за звучанням модель і втратити в зовнішньому вигляді плеєра або залишити все як є і миритися з не найкращим звучанням.

FL400 від MPIO у цьому плані досить гнучкий. З одного боку, навушники, що поставляються з плеєром, мають спеціальне кріплення, втім, апаратно сумісне з класичним роз'ємом mini-jack, а з іншого – можуть легко бути замінені на більш якісні, хоч ті ж Sony MDR-NE1, суміщені зі шнурком.

>

Висновки та враження

Плеєр швидше доповнює список наявних рішень подібного форм-фактора, ніж виділяється з нього. Ця модель MPIO цілком відповідає користувальницьким очікуванням і може виступити як цікавий подарунок дівчині. Наскільки можна судити, саме такою іпостасі представляють плеєр його розробники і виробники.

Плеєр непогано виглядає, може похвалитися металевим корпусом та гарним звуком. Це практично все, на що користувачі чекають від плеєра-кулона, тим більше що в московському роздробі FL400 з 1 Гбайт пам'яті коштує всього 130 доларів.

Огляд МР3-плеєра MPIO FL400

Корейська компанія MPIO, нарівні з iRiver та Samsung, є одним із лідерів дуже специфічного сегменту плеєрів-кулонів. У цій ніші діє безліч гравців, але найпопулярніші моделі належать перу корейських розробників.

Досить давно представлений кулон MPIO FL400 чудовим чином уникнув нашої уваги. Сьогодні ми виправимо це непорозуміння.

За своїми характеристиками і габаритами плеєр повністю відповідає «індустріальному стандарту», ​​що негласно склався: відтворення МР3 і WMA, FM-радіо, запис з вбудованого мікрофона, монохромний дисплей і рознесені по бічних панелях кнопки управління.

Корпус та дизайн

Корпус плеєра за своєю шириною і висотою лише трохи більше стандартної картки пам'яті Secure Digital, вона ж SD, а по ширині, мабуть, може зрівнятися з чотирма-п'ятьма такими картками, складеними стопкою. Плеєр справді мініатюрний, особливо з огляду на серйозні технічні перешкоди для зменшення його габаритів.

Примітно, що більша частина корпусу, а саме задня та бічні панелі, а також верхній та нижній торці, виконані з металевого сплаву, з покриттям «під хром». Лицьова панель виконана з пластику і має глянсове покриття, що виглядає дуже привабливо відразу після покупки, проте відбитки пальців, що залишаються на ній у процесі використання, здатні зіпсувати враження. Втім, усім відомо, що краса вимагає жертв, у даному випадку – у вигляді регулярного чищення панелі м'якою тканиною.

Якість виконання корпусу знаходиться на високому рівні, що, на взаємне задоволення виробників і покупців, останнім часом зустрічається в більшості випадків.

Зовнішній вигляд плеєра цілком привабливий, FL400 вийшов досить яскравим, але без химерності. Колірне рішення корпусу єдине, це безпрограшне поєднання чорного і сріблястого кольорів, що вже, зізнатися, набридло щодо мобільної техніки.

Керування

Керування плеєром покладено на шість кнопок, рознесених навпіл по лицьовій панелі та нижньому торцю. Три кнопки на лицьовій панелі служать для запуску відтворення, постановки на паузу та перемикання між композиціями. На торці причаїлися дві мініатюрні кнопки регулювання гучності та витягнута кнопка виклику меню.

Мова про зручність управління не йде, з поправкою на форм-фактор плеєра, - подібний висновок можна поширити практично на всі моделі-кулони. Враховуючи типово "жіночу" орієнтацію моделі, неважко припустити, що дівчатам з довгими нігтями, на вирощування яких пішло чимало сил, буде досить важко натискати на ці кнопки. Втім, незважаючи на короткий хід, вони фіксують натискання із відчутним клацанням та віддачею, так що з їхнім малим розміром у принципі можна миритися.

Дисплей та меню

У тому, що стосується дисплея, FL400 навряд чи випереджає конкурентів по табору: плеєр має цілком звичайний інверсійний дисплей з білим підсвічуванням, витягнутим у довжину. Варто відзначити можливість налаштування контрастності за трьома рівнями, в іншому дисплей нормально виконує покладені на нього функції, не більше. Дозволи дисплея в 128х48 пікселів загалом достатньо для його розміру, шрифти та системні значки мають гладкі краї та без проблем читаються. На дисплеї поміщається три рядки інформації, сама «товста» з них є назва відтворюваної композиції, що прокручується.

Меню FL400 має наскрізну вертикальну організацію та представлено написами з досить мізерно промальованими графічними значками: тут варто зробити знижку на розміри та роздільну здатність дисплея.

Пункти меню: Browser, Repeat, EQ, Sound Effect, Mode, Recorder, Radio, System.

Browser. Перегляд вмісту пам'яті.

Repeat. Налаштування режиму повторного відтворення.

EQ. Вибір одного з налаштувань еквалайзера або ручне налаштування.

Sound Effect. Налаштування ефектів просторового звуку.

Rene Mouris Unisex Leather Watch

Mode. Вибір режиму роботи програвача: музика, радіо, диктофон.

Recorder. Налаштування якості запису, окремо для мікрофона та радіо.

Radio. Активація автоматичного сканування діапазону, вибір кроку налаштування та діапазону.

System. Системні настройки: відтворення, повтор фрагмента, слова пісні, інформація про файли, відновлення з точки зупинки, плавне зниження гучності, автоматичне відключення, підсвічування, контрастність, мова меню, час і дата, інформація про плеєр.

Меню FL400 виконано за «класичними» канонами, якихось труднощів із його освоєнням не виникає. Правда, досить незвичайним виглядає винесення багатьох налаштувань у головне меню, в перші моменти використання плеєра виникає певний конфуз, наприклад, вибираючи пункт Radio, очікуєш на перемикання у відповідний режим, а не появи меню налаштувань.

Живлення та підключення до ПК

В якості джерела живлення FL400 виступає вбудований літій-полімерний акумулятор невисокої (що цілком логічно) ємності: час «автономного плавання» плеєра становить лише 9 годин. У реальних умовах ця цифра ще менша, але не сильно.

Підключення плеєра до комп'ютера здійснюється за допомогою спеціального кабелю, що постачається в комплекті, при цьому роз'єм USB на плеєрі суміщений із гніздом для навушників. Тому за втрати кабелю його доведеться відновлювати з допомогою сервіс-центру. Операційна система визначає плеєр як знімний носій, відповідно копіювання файлів проводиться стандартними засобами системи.

FM-радіо та запис

У тому, що стосується прийому радіо та запису сигналу з мікрофона, FL400 демонструє в цілому середні показники. Прийом радіосигналу стабільний, з невеликою знижкою на перешкоди у разі прослуховування радіостанцій із не найпотужнішим передавачем, радіо можна слухати під час прогулянок територією Москви.

Можливості тюнера стандартні, присутні можливості автоматичного та ручного налаштування на частоту, вибору кроку налаштування та типу діапазону. Кількість осередків для занесення станцій – 20, цього достатньо для будь-якого любителя радіо, проте не вистачить для того, щоб занести туди всі станції московського діапазону.

Отвір мікрофона виведений на лицьову панель, тому при носінні плеєра на грудях і відповідному положенні корпусу неважко досягти оптимальної якості запису. Користувач може вибрати один із трьох рівнів якості. При записі з FM-радіо максимальний обсяг файлу обмежений 64 Мбайт, з таким обмеженням я зустрічаюся вперше.

Звучання FL400 найкраще характеризується епітетом «стандартно якісне», стосовно переважної більшості корейських плеєрів, чиї розробники, як правило, вважають за краще перевірену успішними рішеннями схемотехніку. Плеєр дозволяє вибрати одну з п'яти стильових налаштувань або налаштувати звучання вручну по п'яти смугах. Також є система «просторового» звучання з установками Pure Studio, Concert Sound, Groove і Dynamic Bass.

Примітно, що найчастіше плеєри-кулони виступають у тандемі з комплектними навушниками, тобто навушники мають спеціальне кріплення, яке за своїм дизайном становить єдине ціле з плеєром. У результаті власник такого плеєра постає перед дилемою: змінити штатні навушники на кращу за звучанням модель і втратити в зовнішньому вигляді плеєра або залишити все як є і миритися з не найкращим звучанням.

FL400 від MPIO у цьому плані досить гнучкий. З одного боку, навушники, що поставляються з плеєром, мають спеціальне кріплення, втім, апаратно сумісне з класичним роз'ємом mini-jack, а з іншого – можуть легко бути замінені на більш якісні, хоч ті ж Sony MDR-NE1, суміщені зі шнурком.

>

Висновки та враження

Плеєр швидше доповнює список наявних рішень подібного форм-фактора, ніж виділяється з нього. Ця модель MPIO цілком відповідає користувальницьким очікуванням і може виступити як цікавий подарунок дівчині. Наскільки можна судити, саме такою іпостасі представляють плеєр його розробники і виробники.

Плеєр непогано виглядає, може похвалитися металевим корпусом та гарним звуком. Це практично все, на що користувачі чекають від плеєра-кулона, тим більше що в московському роздробі FL400 з 1 Гбайт пам'яті коштує всього 130 доларів.

Огляд МР3-плеєра MPIO FL400

Корейська компанія MPIO, нарівні з iRiver та Samsung, є одним із лідерів дуже специфічного сегменту плеєрів-кулонів. У цій ніші діє безліч гравців, але найпопулярніші моделі належать перу корейських розробників.

Досить давно представлений кулон MPIO FL400 чудовим чином уникнув нашої уваги. Сьогодні ми виправимо це непорозуміння.

За своїми характеристиками і габаритами плеєр повністю відповідає «індустріальному стандарту», ​​що негласно склався: відтворення МР3 і WMA, FM-радіо, запис з вбудованого мікрофона, монохромний дисплей і рознесені по бічних панелях кнопки управління.

Корпус та дизайн

Корпус плеєра за своєю шириною і висотою лише трохи більше стандартної картки пам'яті Secure Digital, вона ж SD, а по ширині, мабуть, може зрівнятися з чотирма-п'ятьма такими картками, складеними стопкою. Плеєр справді мініатюрний, особливо з огляду на серйозні технічні перешкоди для зменшення його габаритів.

Примітно, що більша частина корпусу, а саме задня та бічні панелі, а також верхній та нижній торці, виконані з металевого сплаву, з покриттям «під хром». Лицьова панель виконана з пластику і має глянсове покриття, що виглядає дуже привабливо відразу після покупки, проте відбитки пальців, що залишаються на ній у процесі використання, здатні зіпсувати враження. Втім, усім відомо, що краса вимагає жертв, у даному випадку – у вигляді регулярного чищення панелі м'якою тканиною.

Якість виконання корпусу знаходиться на високому рівні, що, на взаємне задоволення виробників і покупців, останнім часом зустрічається в більшості випадків.

Зовнішній вигляд плеєра цілком привабливий, FL400 вийшов досить яскравим, але без химерності. Колірне рішення корпусу єдине, це безпрограшне поєднання чорного і сріблястого кольорів, що вже, зізнатися, набридло щодо мобільної техніки.

Керування

Керування плеєром покладено на шість кнопок, рознесених навпіл по лицьовій панелі та нижньому торцю. Три кнопки на лицьовій панелі служать для запуску відтворення, постановки на паузу та перемикання між композиціями. На торці причаїлися дві мініатюрні кнопки регулювання гучності та витягнута кнопка виклику меню.

Мова про зручність управління не йде, з поправкою на форм-фактор плеєра, - подібний висновок можна поширити практично на всі моделі-кулони. Враховуючи типово "жіночу" орієнтацію моделі, неважко припустити, що дівчатам з довгими нігтями, на вирощування яких пішло чимало сил, буде досить важко натискати на ці кнопки. Втім, незважаючи на короткий хід, вони фіксують натискання із відчутним клацанням та віддачею, так що з їхнім малим розміром у принципі можна миритися.

Дисплей та меню

У тому, що стосується дисплея, FL400 навряд чи випереджає конкурентів по табору: плеєр має цілком звичайний інверсійний дисплей з білим підсвічуванням, витягнутим у довжину. Варто відзначити можливість налаштування контрастності за трьома рівнями, в іншому дисплей нормально виконує покладені на нього функції, не більше. Дозволи дисплея в 128х48 пікселів загалом достатньо для його розміру, шрифти та системні значки мають гладкі краї та без проблем читаються. На дисплеї поміщається три рядки інформації, сама «товста» з них є назва відтворюваної композиції, що прокручується.

Меню FL400 має наскрізну вертикальну організацію та представлено написами з досить мізерно промальованими графічними значками: тут варто зробити знижку на розміри та роздільну здатність дисплея.

Пункти меню: Browser, Repeat, EQ, Sound Effect, Mode, Recorder, Radio, System.

Browser. Перегляд вмісту пам'яті.

Repeat. Налаштування режиму повторного відтворення.

EQ. Вибір одного з налаштувань еквалайзера або ручне налаштування.

Sound Effect. Налаштування ефектів просторового звуку.

Rene Mouris Unisex Leather Watch

Mode. Вибір режиму роботи програвача: музика, радіо, диктофон.

Recorder. Налаштування якості запису, окремо для мікрофона та радіо.

Radio. Активація автоматичного сканування діапазону, вибір кроку налаштування та діапазону.

System. Системні настройки: відтворення, повтор фрагмента, слова пісні, інформація про файли, відновлення з точки зупинки, плавне зниження гучності, автоматичне відключення, підсвічування, контрастність, мова меню, час і дата, інформація про плеєр.

Меню FL400 виконано за «класичними» канонами, якихось труднощів із його освоєнням не виникає. Правда, досить незвичайним виглядає винесення багатьох налаштувань у головне меню, в перші моменти використання плеєра виникає певний конфуз, наприклад, вибираючи пункт Radio, очікуєш на перемикання у відповідний режим, а не появи меню налаштувань.

Живлення та підключення до ПК

В якості джерела живлення FL400 виступає вбудований літій-полімерний акумулятор невисокої (що цілком логічно) ємності: час «автономного плавання» плеєра становить лише 9 годин. У реальних умовах ця цифра ще менша, але не сильно.

Підключення плеєра до комп'ютера здійснюється за допомогою спеціального кабелю, що постачається в комплекті, при цьому роз'єм USB на плеєрі суміщений із гніздом для навушників. Тому за втрати кабелю його доведеться відновлювати з допомогою сервіс-центру. Операційна система визначає плеєр як знімний носій, відповідно копіювання файлів проводиться стандартними засобами системи.

FM-радіо та запис

У тому, що стосується прийому радіо та запису сигналу з мікрофона, FL400 демонструє в цілому середні показники. Прийом радіосигналу стабільний, з невеликою знижкою на перешкоди у разі прослуховування радіостанцій із не найпотужнішим передавачем, радіо можна слухати під час прогулянок територією Москви.

Можливості тюнера стандартні, присутні можливості автоматичного та ручного налаштування на частоту, вибору кроку налаштування та типу діапазону. Кількість осередків для занесення станцій – 20, цього достатньо для будь-якого любителя радіо, проте не вистачить для того, щоб занести туди всі станції московського діапазону.

Отвір мікрофона виведений на лицьову панель, тому при носінні плеєра на грудях і відповідному положенні корпусу неважко досягти оптимальної якості запису. Користувач може вибрати один із трьох рівнів якості. При записі з FM-радіо максимальний обсяг файлу обмежений 64 Мбайт, з таким обмеженням я зустрічаюся вперше.

Звучання FL400 найкраще характеризується епітетом «стандартно якісне», стосовно переважної більшості корейських плеєрів, чиї розробники, як правило, вважають за краще перевірену успішними рішеннями схемотехніку. Плеєр дозволяє вибрати одну з п'яти стильових налаштувань або налаштувати звучання вручну по п'яти смугах. Також є система «просторового» звучання з установками Pure Studio, Concert Sound, Groove і Dynamic Bass.

Примітно, що найчастіше плеєри-кулони виступають у тандемі з комплектними навушниками, тобто навушники мають спеціальне кріплення, яке за своїм дизайном становить єдине ціле з плеєром. У результаті власник такого плеєра постає перед дилемою: змінити штатні навушники на кращу за звучанням модель і втратити в зовнішньому вигляді плеєра або залишити все як є і миритися з не найкращим звучанням.

FL400 від MPIO у цьому плані досить гнучкий. З одного боку, навушники, що поставляються з плеєром, мають спеціальне кріплення, втім, апаратно сумісне з класичним роз'ємом mini-jack, а з іншого – можуть легко бути замінені на більш якісні, хоч ті ж Sony MDR-NE1, суміщені зі шнурком.

>

Висновки та враження

Плеєр швидше доповнює список наявних рішень подібного форм-фактора, ніж виділяється з нього. Ця модель MPIO цілком відповідає користувальницьким очікуванням і може виступити як цікавий подарунок дівчині. Наскільки можна судити, саме такою іпостасі представляють плеєр його розробники і виробники.

Плеєр непогано виглядає, може похвалитися металевим корпусом та гарним звуком. Це практично все, на що користувачі чекають від плеєра-кулона, тим більше що в московському роздробі FL400 з 1 Гбайт пам'яті коштує всього 130 доларів.

Огляд МР3-плеєра MPIO FL400

Корейська компанія MPIO, нарівні з iRiver та Samsung, є одним із лідерів дуже специфічного сегменту плеєрів-кулонів. У цій ніші діє безліч гравців, але найпопулярніші моделі належать перу корейських розробників.

Досить давно представлений кулон MPIO FL400 чудовим чином уникнув нашої уваги. Сьогодні ми виправимо це непорозуміння.

За своїми характеристиками і габаритами плеєр повністю відповідає «індустріальному стандарту», ​​що негласно склався: відтворення МР3 і WMA, FM-радіо, запис з вбудованого мікрофона, монохромний дисплей і рознесені по бічних панелях кнопки управління.

Корпус та дизайн

Корпус плеєра за своєю шириною і висотою лише трохи більше стандартної картки пам'яті Secure Digital, вона ж SD, а по ширині, мабуть, може зрівнятися з чотирма-п'ятьма такими картками, складеними стопкою. Плеєр справді мініатюрний, особливо з огляду на серйозні технічні перешкоди для зменшення його габаритів.

Примітно, що більша частина корпусу, а саме задня та бічні панелі, а також верхній та нижній торці, виконані з металевого сплаву, з покриттям «під хром». Лицьова панель виконана з пластику і має глянсове покриття, що виглядає дуже привабливо відразу після покупки, проте відбитки пальців, що залишаються на ній у процесі використання, здатні зіпсувати враження. Втім, усім відомо, що краса вимагає жертв, у даному випадку – у вигляді регулярного чищення панелі м'якою тканиною.

Якість виконання корпусу знаходиться на високому рівні, що, на взаємне задоволення виробників і покупців, останнім часом зустрічається в більшості випадків.

Зовнішній вигляд плеєра цілком привабливий, FL400 вийшов досить яскравим, але без химерності. Колірне рішення корпусу єдине, це безпрограшне поєднання чорного і сріблястого кольорів, що вже, зізнатися, набридло щодо мобільної техніки.

Керування

Керування плеєром покладено на шість кнопок, рознесених навпіл по лицьовій панелі та нижньому торцю. Три кнопки на лицьовій панелі служать для запуску відтворення, постановки на паузу та перемикання між композиціями. На торці причаїлися дві мініатюрні кнопки регулювання гучності та витягнута кнопка виклику меню.

Мова про зручність управління не йде, з поправкою на форм-фактор плеєра, - подібний висновок можна поширити практично на всі моделі-кулони. Враховуючи типово "жіночу" орієнтацію моделі, неважко припустити, що дівчатам з довгими нігтями, на вирощування яких пішло чимало сил, буде досить важко натискати на ці кнопки. Втім, незважаючи на короткий хід, вони фіксують натискання із відчутним клацанням та віддачею, так що з їхнім малим розміром у принципі можна миритися.

Дисплей та меню

У тому, що стосується дисплея, FL400 навряд чи випереджає конкурентів по табору: плеєр має цілком звичайний інверсійний дисплей з білим підсвічуванням, витягнутим у довжину. Варто відзначити можливість налаштування контрастності за трьома рівнями, в іншому дисплей нормально виконує покладені на нього функції, не більше. Дозволи дисплея в 128х48 пікселів загалом достатньо для його розміру, шрифти та системні значки мають гладкі краї та без проблем читаються. На дисплеї поміщається три рядки інформації, сама «товста» з них є назва відтворюваної композиції, що прокручується.

Меню FL400 має наскрізну вертикальну організацію та представлено написами з досить мізерно промальованими графічними значками: тут варто зробити знижку на розміри та роздільну здатність дисплея.

Пункти меню: Browser, Repeat, EQ, Sound Effect, Mode, Recorder, Radio, System.

Браузер. Перегляд вмісту пам'яті.

Repeat. Налаштування режиму повторного відтворення.

EQ. Вибір одного з налаштувань еквалайзера або ручне налаштування.

Sound Effect. Налаштування ефектів просторового звуку.

Rene Mouris Unisex Leather Watch Rene Mouris Unisex Leather Watch

Mode. Вибір режиму роботи програвача: музика, радіо, диктофон.

Recorder. Налаштування якості запису, окремо для мікрофона та радіо.

Radio. Активація автоматичного сканування діапазону, вибір кроку налаштування та діапазону.

System. Системні настройки: відтворення, повтор фрагмента, слова пісні, інформація про файли, відновлення з точки зупинки, плавне зниження гучності, автоматичне відключення, підсвічування, контрастність, мова меню, час і дата, інформація про плеєр.

Меню FL400 виконано за «класичними» канонами, якихось труднощів із його освоєнням не виникає. Правда, досить незвичайним виглядає винесення багатьох налаштувань у головне меню, в перші моменти використання плеєра виникає певний конфуз, наприклад, вибираючи пункт Radio, очікуєш на перемикання у відповідний режим, а не появи меню налаштувань.

Живлення та підключення до ПК

В якості джерела живлення FL400 виступає вбудований літій-полімерний акумулятор невисокої (що цілком логічно) ємності: час «автономного плавання» плеєра становить лише 9 годин. У реальних умовах ця цифра ще менша, але не сильно.

Підключення плеєра до комп'ютера здійснюється за допомогою спеціального кабелю, що постачається в комплекті, при цьому роз'єм USB на плеєрі суміщений із гніздом для навушників. Тому за втрати кабелю його доведеться відновлювати з допомогою сервіс-центру. Операційна система визначає плеєр як знімний носій, відповідно копіювання файлів проводиться стандартними засобами системи.

FM-радіо та запис

У тому, що стосується прийому радіо та запису сигналу з мікрофона, FL400 демонструє в цілому середні показники. Прийом радіосигналу стабільний, з невеликою знижкою на перешкоди у разі прослуховування радіостанцій із не найпотужнішим передавачем, радіо можна слухати під час прогулянок територією Москви.

Можливості тюнера стандартні, присутні можливості автоматичного та ручного налаштування на частоту, вибору кроку налаштування та типу діапазону. Кількість осередків для занесення станцій – 20, цього достатньо для будь-якого любителя радіо, проте не вистачить для того, щоб занести туди всі станції московського діапазону.

Отвір мікрофона виведений на лицьову панель, тому при носінні плеєра на грудях і відповідному положенні корпусу неважко досягти оптимальної якості запису. Користувач може вибрати один із трьох рівнів якості. При записі з FM-радіо максимальний обсяг файлу обмежений 64 Мбайт, з таким обмеженням я зустрічаюся вперше.

Звучання FL400 найкраще характеризується епітетом «стандартно якісне», стосовно переважної більшості корейських плеєрів, чиї розробники, як правило, вважають за краще перевірену успішними рішеннями схемотехніку. Плеєр дозволяє вибрати одну з п'яти стильових налаштувань або налаштувати звучання вручну по п'яти смугах. Також є система «просторового» звучання з установками Pure Studio, Concert Sound, Groove і Dynamic Bass.

Примітно, що найчастіше плеєри-кулони виступають у тандемі з комплектними навушниками, тобто навушники мають спеціальне кріплення, яке за своїм дизайном становить єдине ціле з плеєром. У результаті власник такого плеєра постає перед дилемою: змінити штатні навушники на кращу за звучанням модель і втратити в зовнішньому вигляді плеєра або залишити все як є і миритися з не найкращим звучанням.

FL400 від MPIO у цьому плані досить гнучкий. З одного боку, навушники, що поставляються з плеєром, мають спеціальне кріплення, втім, апаратно сумісне з класичним роз'ємом mini-jack, а з іншого – можуть легко бути замінені на більш якісні, хоч ті ж Sony MDR-NE1, суміщені зі шнурком.

>

Висновки та враження

Плеєр швидше доповнює список наявних рішень подібного форм-фактора, ніж виділяється з нього. Ця модель MPIO цілком відповідає користувальницьким очікуванням і може виступити як цікавий подарунок дівчині. Наскільки можна судити, саме такою іпостасі представляють плеєр його розробники і виробники.

Плеєр непогано виглядає, може похвалитися металевим корпусом та гарним звуком. Це практично все, на що користувачі чекають від плеєра-кулона, тим більше що в московському роздробі FL400 з 1 Гбайт пам'яті коштує всього 130 доларів.