Sony TG-50. Річ, яку приємно взяти до рук.

Я якось завжди з підозрою ставився до вбудованих клавіатурів у кишенькових комп'ютерах. Мені завжди більше подобалася Graffity - і зручніше і практичніше і, як-не-як, - помітна «фішка» в комп'ютерах Palm. І саме так, я підходив до огляду нової Sony TG-50. Мені чомусь здавалося, що це не дуже продуманий комп'ютер, данина моді та ринку. Адже як виходить - усі випускають комп'ютери з вбудованою апаратною клавіатурою, а чим ми гірші? Так, у принципі – нічим. Але, як пізніше з'ясувалося (в процесі того самого огляду)) незважаючи на те, що у новинки від Sony є деяка кількість недоліків, це, поза всяким сумнівом, прем'єра, що заслуговує на найпильнішу увагу, хоча, мені звичайно хотілося б бачити замість вбудованої клавіатури віртуальну область графіті.

Упаковка.

Досить звичайна зелена коробка в стилі Sony. Приємно, що стандартний набір входить кредл, нас від нього встигли відучити, якщо пам'ятаєте, з більшістю останніх моделей Sony давала тільки кабель синхронізації. З «надлишків» у коробці є тільки шлеєчка на руку – ні про які навушники і чохол мова не йде! Далі все за мінімально встановленим списком – література, адаптер живлення, CD із програмами.

Дизайн.

Ось на цьому я зупинюся докладніше, адже саме дизайн і змушує потенційних покупців зупиняти погляд на цьому КПК.

По-перше, увагу на себе звертає екран, адже він значно менший, ніж у попередніх моделях Sony. Звичайно, адже тепер він не об'єднаний з областю графіті і тому квадратний. Скажу відразу - виглядає дикувато. Вся конструкція схожа на дуже просунутий калькулятор, але ані на кишеньковий комп'ютер, яким ми звикли його бачити.

Під екраном розташовані апаратні кнопки та клавіатура.

Апаратних кнопок у новому кишеньковому комп'ютері тепер 7, враховуючи те, що кнопка прокручування вгору і вниз єдина і схожа на те, що Sony показувала нам у моделях T415/615 – така собі подібність плоского джойстика здатного пересуватися вгору і вниз. Не дуже зручно, особливо якщо йдеться про ігри. У всьому іншому функції кнопок прокручування з успіхом бере на себе JogDial, без якого тут, звичайно, не обійшлося.

Також, в комп'ютері присутні 4 стандартні апаратні кнопки запуску додатків: щоденник, записник, справи і нотатки. Ще дві кнопки є ноу-хау в кишенькових комп'ютерах і розташовуються по обидва боки лінійки стандартних апаратних клавіш. Обидві кнопки обробляють два типи натискань – короткий та тривалий. Короткий натиск лівої кнопки виводить користувача в «будиночок» - основне меню програм, тривале – викликає меню. Коротке натискання правої викликає область графіті, а тривалий – активізує пошук.

Апаратна клавіатура схожа на ту, що була представлена ​​Sony у моделі NZ-90. Прозорі клавіші з відчутним вертикальним ходом, за відчуттями від натискання, повторюся, схожі на лопання повітряних бульбашок від пакувального матеріалу. Друкувати на такій клавіатурі можна двома великими пальцями – ні про який десятипальцевий метод мова, звичайно, не йдеться. На одній клавіші може бути до трьох символів, які активізуються через натискання спеціальних клавіш – синьою та червоною :-), залежно від кольору, яким нанесено позначення. Незручно лише те, що спеціальні кнопки мають бути натиснуті одночасно з необхідною функціональною клавішею. Також розчарувала відсутність можливості працювати з КПК виключно з клавіатури: наприклад, після виклику кнопкою меню, пересуватися по ньому можна або за допомогою стилуса, або коліщатком JogDial, кнопки прокручування, як і клавіші зі стрілками на клавіатурі тут не працюють.

Місця для русифікації, до речі, на клавіатурі немає - надто тісно нанесені позначення.

Саме чудове в тому, що японці додумалися зробити до цієї клавіатури підсвічування і після натискання на будь-яку кнопку, вся клавіатура висвітлюється зсередини бурштиновим світлом, схожим яскравістю на підсвічування телефонів Siemens.

Екран та клавіатура закриваються зверху кришкою. Пластмасовий з алюмінієвою вставкою. Кришка кріпиться зверху на масивному шарнірі, схожому на те, що використовується в моделі SJ-33. Центральна частина шарніра зайнята під індикаційні світлодіоди (що відповідають за Bluetooth, індикацію зарядки акумуляторів та режиму запису звуку) та мікрофон. Також зверху є ще інша велика синя лампа, що відповідає за індикацію протоколу Bluetooth.

Коли він увімкнений – виглядає красиво. Кришка неактивна, тобто відкриття та закриття її ніяк не впливає на стан КПК.

Лівий торець зайняти модулем JogDial, перемикачем Power і Hold (у цій моделі, як і в SJ-33, це одна кнопка: пересунеш її вниз - комп'ютер увімкнеться, а зафіксуєш у крайньому верхньому положенні - увійде в режим блокування кнопок "Hold" ).

На верхівці лівого торця помістилася кнопка активізації звукозапису. Акумулятор цієї моделі, схоже, знімний. На це вказує досить велика заглушка, справа, зафіксована гвинтиком. Це означає лише те, що заміна батарей буде пріоритетом сервіс-центрів, а не користувачів.

Верх КПК зайнятий під інфрачервоний порт (покращений – б'є на відстань до 4-х метрів), масивною лампою індикації стану Bluetooth, слотом MemoryStick (причому, що прикро, не MemoryStick PRO, а звичайним) та гніздом для стерео навушників без пуль управління (нарешті Sony розмістила його зверху, а не збоку!).

Правий торець зайнятий під спеціальне кріплення для шлейки та стілус, який вставляється знизу. Ззаду в очі впадає лише закритий сіточкою поліфонічний динамік, все інше, включаючи кнопку різе - як раніше. Роз'єм для периферії у TG-50 стандартний.

Теххарактеристики.

Трохи тех. характеристик: процесор: Intel Xscale PXA250, частота 200 мГц, операційна система: Palm OS 5.0, об'єм пам'яті ОЗУ, ПЗУ: по 16 мегабайт, вбудований модуль Bluetooth (клас https://cars45.com/listing/jac/s1 2, 10м).

Програмне забезпечення.

Кілька слів можна сказати і про програмне забезпечення. В принципі, воно вже більш-менш стандартизоване для комп'ютерів Sony, що працюють під 5-ою операційною системою, все-таки це не перша модель такого штибу.

Звичайно, користувач знайде і підтримку Macromedia Flash, і графічний редактор і фотоальбом та засоби для роботи з Інтернетом та мобільним телефоном. Проте є й відмінності, зумовлені насамперед наявністю апаратної клавіатури. Наприклад, цікаво реалізована область Graffiti, яка тепер спливає як раніше програмна клавіатура у попередніх моделях, доступу до якої у TG-50 я чомусь не знайшов.

Напевно, творці подумали, що апаратно реалізованих «клавіш» користувачеві має вистачити «за очі».

Епілог.

Sony TG-50 – штука цікава, а найголовніше добре та акуратно зроблена. Як я вже позначив у заголовку статті – це річ, яку приємно взяти до рук, настільки все на своїх місцях, підігнано та продумано. Береш до рук і бачиш: ось тут подумали про користувача, а ще ось тут, тут і тут – і стає приємно. Але, боюся, в Росії така річ не приживеться в першу чергу через складнощі з русифікацією клавіатури - ну ніде там гравірувати російські літери, а тим більше клеїти наклейки, а без клавіатури з цією моделлю працювати складно ... Але не варто засмучуватися, досить згадати в якому ритмі Sony випускає нові моделі своїх КПК і стає цілком зрозуміло, що через місяць - інший ми побачимо вже щось нове, можливо, більше призначене для життя в Росії.

Sony TG-50. Річ, яку приємно взяти до рук.

Я якось завжди з підозрою ставився до вбудованих клавіатурів у кишенькових комп'ютерах. Мені завжди більше подобалася Graffity - і зручніше і практичніше і, як-не-як, - помітна «фішка» в комп'ютерах Palm. І саме так, я підходив до огляду нової Sony TG-50. Мені чомусь здавалося, що це не дуже продуманий комп'ютер, данина моді та ринку. Адже як виходить - усі випускають комп'ютери з вбудованою апаратною клавіатурою, а чим ми гірші? Так, у принципі – нічим. Але, як пізніше з'ясувалося (в процесі того самого огляду)) незважаючи на те, що у новинки від Sony є деяка кількість недоліків, це, поза всяким сумнівом, прем'єра, що заслуговує на найпильнішу увагу, хоча, мені звичайно хотілося б бачити замість вбудованої клавіатури віртуальну область графіті.

Упаковка.

Досить звичайна зелена коробка в стилі Sony. Приємно, що стандартний набір входить кредл, нас від нього встигли відучити, якщо пам'ятаєте, з більшістю останніх моделей Sony давала тільки кабель синхронізації. З «надлишків» у коробці є тільки шлеєчка на руку – ні про які навушники і чохол мова не йде! Далі все за мінімально встановленим списком – література, адаптер живлення, CD із програмами.

Дизайн.

Ось на цьому я зупинюся докладніше, адже саме дизайн і змушує потенційних покупців зупиняти погляд на цьому КПК.

По-перше, увагу на себе звертає екран, адже він значно менший, ніж у попередніх моделях Sony. Звичайно, адже тепер він не об'єднаний з областю графіті і тому квадратний. Скажу відразу - виглядає дикувато. Вся конструкція схожа на дуже просунутий калькулятор, але ані на кишеньковий комп'ютер, яким ми звикли його бачити.

Під екраном розташовані апаратні кнопки та клавіатура.

Апаратних кнопок у новому кишеньковому комп'ютері тепер 7, враховуючи те, що кнопка прокручування вгору і вниз єдина і схожа на те, що Sony показувала нам у моделях T415/615 – така собі подібність плоского джойстика здатного пересуватися вгору і вниз. Не дуже зручно, особливо якщо йдеться про ігри. У всьому іншому функції кнопок прокручування з успіхом бере на себе JogDial, без якого тут, звичайно, не обійшлося.

Також, в комп'ютері присутні 4 стандартні апаратні кнопки запуску додатків: щоденник, записник, справи і нотатки. Ще дві кнопки є ноу-хау в кишенькових комп'ютерах і розташовуються по обидва боки лінійки стандартних апаратних клавіш. Обидві кнопки обробляють два типи натискань – короткий та тривалий. Короткий натиск лівої кнопки виводить користувача в «будиночок» - основне меню програм, тривале – викликає меню. Коротке натискання правої викликає область графіті, а тривалий – активізує пошук.

Апаратна клавіатура схожа на ту, що була представлена ​​Sony у моделі NZ-90. Прозорі клавіші з відчутним вертикальним ходом, за відчуттями від натискання, повторюся, схожі на лопання повітряних бульбашок від пакувального матеріалу. Друкувати на такій клавіатурі можна двома великими пальцями – ні про який десятипальцевий метод мова, звичайно, не йдеться. На одній клавіші може бути до трьох символів, які активізуються через натискання спеціальних клавіш – синьою та червоною :-), залежно від кольору, яким нанесено позначення. Незручно лише те, що спеціальні кнопки мають бути натиснуті одночасно з необхідною функціональною клавішею. Також розчарувала відсутність можливості працювати з КПК виключно з клавіатури: наприклад, після виклику кнопкою меню, пересуватися по ньому можна або за допомогою стилуса, або коліщатком JogDial, кнопки прокручування, як і клавіші зі стрілками на клавіатурі тут не працюють.

Місця для русифікації, до речі, на клавіатурі немає - надто тісно нанесені позначення.

Саме чудове в тому, що японці додумалися зробити до цієї клавіатури підсвічування і після натискання на будь-яку кнопку, вся клавіатура висвітлюється зсередини бурштиновим світлом, схожим яскравістю на підсвічування телефонів Siemens.

Екран та клавіатура закриваються зверху кришкою. Пластмасовий з алюмінієвою вставкою. Кришка кріпиться зверху на масивному шарнірі, схожому на те, що використовується в моделі SJ-33. Центральна частина шарніра зайнята під індикаційні світлодіоди (що відповідають за Bluetooth, індикацію зарядки акумуляторів та режиму запису звуку) та мікрофон. Також зверху є ще інша велика синя лампа, що відповідає за індикацію протоколу Bluetooth.

Коли він увімкнений – виглядає красиво. Кришка неактивна, тобто відкриття та закриття її ніяк не впливає на стан КПК.

Лівий торець зайняти модулем JogDial, перемикачем Power і Hold (у цій моделі, як і в SJ-33, це одна кнопка: пересунеш її вниз - комп'ютер увімкнеться, а зафіксуєш у крайньому верхньому положенні - увійде в режим блокування кнопок "Hold" ).

На верхівці лівого торця помістилася кнопка активізації звукозапису. Акумулятор цієї моделі, схоже, знімний. На це вказує досить велика заглушка, справа, зафіксована гвинтиком. Це означає лише те, що заміна батарей буде пріоритетом сервіс-центрів, а не користувачів.

Верх КПК зайнятий під інфрачервоний порт (покращений – б'є на відстань до 4-х метрів), масивною лампою індикації стану Bluetooth, слотом MemoryStick (причому, що прикро, не MemoryStick PRO, а звичайним) та гніздом для стерео навушників без пуль управління (нарешті Sony розмістила його зверху, а не збоку!).

Правий торець зайнятий під спеціальне кріплення для шлейки та стілус, який вставляється знизу. Ззаду в очі впадає лише закритий сіточкою поліфонічний динамік, все інше, включаючи кнопку різе - як раніше. Роз'єм для периферії у TG-50 стандартний.

Теххарактеристики.

Трохи тих. характеристик: процесор: Intel Xscale PXA250, частота 200 мГц, операційна система: Palm OS 5.0, об'єм пам'яті ОЗУ, ПЗУ: по 16 мегабайт, вбудований модуль Bluetooth (клас https://cars45.com/listing/jac/s1 2, 10м).

Програмне забезпечення.

Кілька слів можна сказати і про програмне забезпечення. В принципі, воно вже більш-менш стандартизоване для комп'ютерів Sony, що працюють під 5-ою операційною системою, все-таки це не перша модель такого штибу.

Звичайно, користувач знайде і підтримку Macromedia Flash, і графічний редактор і фотоальбом та засоби для роботи з Інтернетом та мобільним телефоном. Проте є й відмінності, зумовлені насамперед наявністю апаратної клавіатури. Наприклад, цікаво реалізована область Graffiti, яка тепер спливає як раніше програмна клавіатура у попередніх моделях, доступу до якої у TG-50 я чомусь не знайшов.

Напевно, творці подумали, що апаратно реалізованих «клавіш» користувачеві має вистачити «за очі».

Епілог.

Sony TG-50 – штука цікава, а найголовніше добре та акуратно зроблена. Як я вже позначив у заголовку статті – це річ, яку приємно взяти до рук, настільки все на своїх місцях, підігнано та продумано. Береш до рук і бачиш: ось тут подумали про користувача, а ще ось тут, тут і тут – і стає приємно. Але, боюся, в Росії така річ не приживеться в першу чергу через складнощі з русифікацією клавіатури - ну ніде там гравірувати російські літери, а тим більше клеїти наклейки, а без клавіатури з цією моделлю працювати складно ... Але не варто засмучуватися, досить згадати в якому ритмі Sony випускає нові моделі своїх КПК і стає цілком зрозуміло, що через місяць - інший ми побачимо вже щось нове, можливо, більше призначене для життя в Росії.

Sony TG-50. Річ, яку приємно взяти до рук.

Я якось завжди з підозрою ставився до вбудованих клавіатурів у кишенькових комп'ютерах. Мені завжди більше подобалася Graffity - і зручніше і практичніше і, як-не-як, - помітна «фішка» в комп'ютерах Palm. І саме так, я підходив до огляду нової Sony TG-50. Мені чомусь здавалося, що це не дуже продуманий комп'ютер, данина моді та ринку. Адже як виходить - усі випускають комп'ютери з вбудованою апаратною клавіатурою, а чим ми гірші? Так, у принципі – нічим. Але, як пізніше з'ясувалося (в процесі того самого огляду)) незважаючи на те, що у новинки від Sony є деяка кількість недоліків, це, поза всяким сумнівом, прем'єра, що заслуговує на найпильнішу увагу, хоча, мені звичайно хотілося б бачити замість вбудованої клавіатури віртуальну область графіті.

Упаковка.

Досить звичайна зелена коробка в стилі Sony. Приємно, що стандартний набір входить кредл, нас від нього встигли відучити, якщо пам'ятаєте, з більшістю останніх моделей Sony давала тільки кабель синхронізації. З «надлишків» у коробці є тільки шлеєчка на руку – ні про які навушники і чохол мова не йде! Далі все за мінімально встановленим списком – література, адаптер живлення, CD із програмами.

Дизайн.

Ось на цьому я зупинюся докладніше, адже саме дизайн і змушує потенційних покупців зупиняти погляд на цьому КПК.

По-перше, увагу на себе звертає екран, адже він значно менший, ніж у попередніх моделях Sony. Звичайно, адже тепер він не об'єднаний з областю графіті і тому квадратний. Скажу відразу - виглядає дикувато. Вся конструкція схожа на дуже просунутий калькулятор, але ані на кишеньковий комп'ютер, яким ми звикли його бачити.

Під екраном розташовані апаратні кнопки та клавіатура.

Апаратних кнопок у новому кишеньковому комп'ютері тепер 7, враховуючи те, що кнопка прокручування вгору і вниз єдина і схожа на те, що Sony показувала нам у моделях T415/615 – така собі подібність плоского джойстика здатного пересуватися вгору і вниз. Не дуже зручно, особливо якщо йдеться про ігри. У всьому іншому функції кнопок прокручування з успіхом бере на себе JogDial, без якого тут, звичайно, не обійшлося.

Також, в комп'ютері присутні 4 стандартні апаратні кнопки запуску додатків: щоденник, записник, справи і нотатки. Ще дві кнопки є ноу-хау в кишенькових комп'ютерах і розташовуються по обидва боки лінійки стандартних апаратних клавіш. Обидві кнопки обробляють два типи натискань – короткий та тривалий. Короткий натиск лівої кнопки виводить користувача в «будиночок» - основне меню програм, тривале – викликає меню. Коротке натискання правої викликає область графіті, а тривалий – активізує пошук.

Апаратна клавіатура схожа на ту, що була представлена ​​Sony у моделі NZ-90. Прозорі клавіші з відчутним вертикальним ходом, за відчуттями від натискання, повторюся, схожі на лопання повітряних бульбашок від пакувального матеріалу. Друкувати на такій клавіатурі можна двома великими пальцями – ні про який десятипальцевий метод мова, звичайно, не йдеться. На одній клавіші може бути до трьох символів, які активізуються через натискання спеціальних клавіш – синьою та червоною :-), залежно від кольору, яким нанесено позначення. Незручно лише те, що спеціальні кнопки мають бути натиснуті одночасно з необхідною функціональною клавішею. Також розчарувала відсутність можливості працювати з КПК виключно з клавіатури: наприклад, після виклику кнопкою меню, пересуватися по ньому можна або за допомогою стилуса, або коліщатком JogDial, кнопки прокручування, як і клавіші зі стрілками на клавіатурі тут не працюють.

Місця для русифікації, до речі, на клавіатурі немає - надто тісно нанесені позначення.

Саме чудове в тому, що японці додумалися зробити до цієї клавіатури підсвічування і після натискання на будь-яку кнопку, вся клавіатура висвітлюється зсередини бурштиновим світлом, схожим яскравістю на підсвічування телефонів Siemens.

Екран та клавіатура закриваються зверху кришкою. Пластмасовий з алюмінієвою вставкою. Кришка кріпиться зверху на масивному шарнірі, схожому на те, що використовується в моделі SJ-33. Центральна частина шарніра зайнята під індикаційні світлодіоди (що відповідають за Bluetooth, індикацію зарядки акумуляторів та режиму запису звуку) та мікрофон. Також зверху є ще інша велика синя лампа, що відповідає за індикацію протоколу Bluetooth.

Коли він увімкнений – виглядає красиво. Кришка неактивна, тобто відкриття та закриття її ніяк не впливає на стан КПК.

Лівий торець зайняти модулем JogDial, перемикачем Power і Hold (у цій моделі, як і в SJ-33, це одна кнопка: пересунеш її вниз – комп'ютер увімкнеться, а зафіксуєш у крайньому верхньому положенні – увійде в режим блокування кнопок “Hold” ).

На верхівці лівого торця помістилася кнопка активізації звукозапису. Акумулятор цієї моделі, схоже, знімний. На це вказує досить велика заглушка, справа, зафіксована гвинтиком. Це означає лише те, що заміна батарей буде пріоритетом сервіс-центрів, а не користувачів.

Верх КПК зайнятий під інфрачервоний порт (покращений – б'є на відстань до 4-х метрів), масивною лампою індикації стану Bluetooth, слотом MemoryStick (причому, що прикро, не MemoryStick PRO, а звичайним) та гніздом для стерео навушників без пуль управління (нарешті Sony розмістила його зверху, а не збоку!).

Правий торець зайнятий під спеціальне кріплення для шлейки та стілус, який вставляється знизу. Ззаду в очі впадає лише закритий сіточкою поліфонічний динамік, все інше, включаючи кнопку різе - як раніше. Роз'єм для периферії у TG-50 стандартний.

Теххарактеристики.

Трохи тех. характеристик: процесор: Intel Xscale PXA250, частота 200 мГц, операційна система: Palm OS 5.0, об'єм пам'яті ОЗУ, ПЗУ: по 16 мегабайт, вбудований модуль Bluetooth (клас https://cars45.com/listing/jac/s1 2, 10м).

Програмне забезпечення.

Кілька слів можна сказати і про програмне забезпечення. В принципі, воно вже більш-менш стандартизоване для комп'ютерів Sony, що працюють під 5-ою операційною системою, все-таки це не перша модель такого штибу.

Звичайно, користувач знайде і підтримку Macromedia Flash, і графічний редактор і фотоальбом та засоби для роботи з Інтернетом та мобільним телефоном. Проте є й відмінності, зумовлені насамперед наявністю апаратної клавіатури. Наприклад, цікаво реалізована область Graffiti, яка тепер спливає як раніше програмна клавіатура у попередніх моделях, доступу до якої у TG-50 я чомусь не знайшов.

Напевно, творці подумали, що апаратно реалізованих «клавіш» користувачеві має вистачити «за очі».

Епілог.

Sony TG-50 – штука цікава, а найголовніше добре та акуратно зроблена. Як я вже позначив у заголовку статті – це річ, яку приємно взяти до рук, настільки все на своїх місцях, підігнано та продумано. Береш до рук і бачиш: ось тут подумали про користувача, а ще ось тут, тут і тут – і стає приємно. Але, боюся, в Росії така річ не приживеться в першу чергу через складнощі з русифікацією клавіатури - ну ніде там гравірувати російські літери, а тим більше клеїти наклейки, а без клавіатури з цією моделлю працювати складно ... Але не варто засмучуватися, досить згадати в якому ритмі Sony випускає нові моделі своїх КПК і стає цілком зрозуміло, що через місяць - інший ми побачимо вже щось нове, можливо, більше призначене для життя в Росії.

Sony TG-50. Річ, яку приємно взяти до рук.

Я якось завжди з підозрою ставився до вбудованих клавіатурів у кишенькових комп'ютерах. Мені завжди більше подобалася Graffity - і зручніше і практичніше і, як-не-як, - помітна «фішка» в комп'ютерах Palm. І саме так, я підходив до огляду нової Sony TG-50. Мені чомусь здавалося, що це не дуже продуманий комп'ютер, данина моді та ринку. Адже як виходить - усі випускають комп'ютери з вбудованою апаратною клавіатурою, а чим ми гірші? Так, у принципі – нічим. Але, як пізніше з'ясувалося (в процесі того самого огляду)) незважаючи на те, що у новинки від Sony є деяка кількість недоліків, це, поза всяким сумнівом, прем'єра, що заслуговує на найпильнішу увагу, хоча, мені звичайно хотілося б бачити замість вбудованої клавіатури віртуальну область графіті.

Упаковка.

Досить звичайна зелена коробка в стилі Sony. Приємно, що стандартний набір входить кредл, нас від нього встигли відучити, якщо пам'ятаєте, з більшістю останніх моделей Sony давала тільки кабель синхронізації. З «надлишків» у коробці є тільки шлеєчка на руку – ні про які навушники і чохол мова не йде! Далі все за мінімально встановленим списком – література, адаптер живлення, CD із програмами.

Дизайн.

Ось на цьому я зупинюся докладніше, адже саме дизайн і змушує потенційних покупців зупиняти погляд на цьому КПК.

По-перше, увагу на себе звертає екран, адже він значно менший, ніж у попередніх моделях Sony. Звичайно, адже тепер він не об'єднаний з областю графіті і тому квадратний. Скажу відразу - виглядає дикувато. Вся конструкція схожа на дуже просунутий калькулятор, але ані на кишеньковий комп'ютер, яким ми звикли його бачити.

Під екраном розташовані апаратні кнопки та клавіатура.

Апаратних кнопок у новому кишеньковому комп'ютері тепер 7, враховуючи те, що кнопка прокручування вгору і вниз єдина і схожа на те, що Sony показувала нам у моделях T415/615 – така собі подібність плоского джойстика здатного пересуватися вгору і вниз. Не дуже зручно, особливо якщо йдеться про ігри. У всьому іншому функції кнопок прокручування з успіхом бере на себе JogDial, без якого тут, звичайно, не обійшлося.

Також, в комп'ютері присутні 4 стандартні апаратні кнопки запуску додатків: щоденник, записник, справи і нотатки. Ще дві кнопки є ноу-хау в кишенькових комп'ютерах і розташовуються по обидва боки лінійки стандартних апаратних клавіш. Обидві кнопки обробляють два типи натискань – короткий та тривалий. Короткий натиск лівої кнопки виводить користувача в «будиночок» - основне меню програм, тривале – викликає меню. Коротке натискання правої викликає область графіті, а тривалий – активізує пошук.

Апаратна клавіатура схожа на ту, що була представлена ​​Sony у моделі NZ-90. Прозорі клавіші з відчутним вертикальним ходом, за відчуттями від натискання, повторюся, схожі на лопання повітряних бульбашок від пакувального матеріалу. Друкувати на такій клавіатурі можна двома великими пальцями – ні про який десятипальцевий метод мова, звичайно, не йдеться. На одній клавіші може бути до трьох символів, які активізуються через натискання спеціальних клавіш – синьою та червоною :-), залежно від кольору, яким нанесено позначення. Незручно лише те, що спеціальні кнопки мають бути натиснуті одночасно з необхідною функціональною клавішею. Також розчарувала відсутність можливості працювати з КПК виключно з клавіатури: наприклад, після виклику кнопкою меню, пересуватися по ньому можна або за допомогою стилуса, або коліщатком JogDial, кнопки прокручування, як і клавіші зі стрілками на клавіатурі тут не працюють.

Місця для русифікації, до речі, на клавіатурі немає - надто тісно нанесені позначення.

Саме чудове в тому, що японці додумалися зробити до цієї клавіатури підсвічування і після натискання на будь-яку кнопку, вся клавіатура висвітлюється зсередини бурштиновим світлом, схожим яскравістю на підсвічування телефонів Siemens.

Екран та клавіатура закриваються зверху кришкою. Пластмасовий з алюмінієвою вставкою. Кришка кріпиться зверху на масивному шарнірі, схожому на те, що використовується в моделі SJ-33. Центральна частина шарніра зайнята під індикаційні світлодіоди (що відповідають за Bluetooth, індикацію зарядки акумуляторів та режиму запису звуку) та мікрофон. Також зверху є ще інша велика синя лампа, що відповідає за індикацію протоколу Bluetooth.

Коли він увімкнений – виглядає красиво. Кришка неактивна, тобто відкриття та закриття її ніяк не впливає на стан КПК.

Лівий торець зайняти модулем JogDial, перемикачем Power і Hold (у цій моделі, як і в SJ-33, це одна кнопка: пересунеш її вниз – комп'ютер увімкнеться, а зафіксуєш у крайньому верхньому положенні – увійде в режим блокування кнопок “Hold” ).

На верхівці лівого торця помістилася кнопка активізації звукозапису. Акумулятор цієї моделі, схоже, знімний. На це вказує досить велика заглушка, справа, зафіксована гвинтиком. Це означає лише те, що заміна батарей буде пріоритетом сервіс-центрів, а не користувачів.

Верх КПК зайнятий під інфрачервоний порт (покращений – б'є на відстань до 4-х метрів), масивною лампою індикації стану Bluetooth, слотом MemoryStick (причому, що прикро, не MemoryStick PRO, а звичайним) та гніздом для стерео навушників без пуль управління (нарешті Sony розмістила його зверху, а не збоку!).

Правий торець зайнятий під спеціальне кріплення для шлейки та стілус, який вставляється знизу. Ззаду в очі впадає лише закритий сіточкою поліфонічний динамік, все інше, включаючи кнопку різе - як раніше. Роз'єм для периферії у TG-50 стандартний.

Теххарактеристики.

Трохи тех. характеристик: процесор: Intel Xscale PXA250, частота 200 мГц, операційна система: Palm OS 5.0, обсяг пам'яті ОЗУ, ПЗУ: по 16 мегабайт, вбудований модуль Bluetooth (клас https://cars45.com/listing/jac/s1 2, 10м ).

Небагато тих. характеристик: процесор: Intel Xscale PXA250, частота 200 мГц, операційна система: Palm OS 5.0, об'єм пам'яті ОЗУ, ПЗУ: по 16 мегабайт, вбудований модуль Bluetooth (клас https://cars45.com/listing/jac/s1 https://cars45.com/listing/jac/s1 2, 10м).

Програмне забезпечення.

Кілька слів можна сказати і про програмне забезпечення. В принципі, воно вже більш-менш стандартизоване для комп'ютерів Sony, що працюють під 5-ою операційною системою, все-таки це не перша модель такого штибу.

Звичайно, користувач знайде і підтримку Macromedia Flash, і графічний редактор і фотоальбом та засоби для роботи з Інтернетом та мобільним телефоном. Проте є й відмінності, зумовлені насамперед наявністю апаратної клавіатури. Наприклад, цікаво реалізована область Graffiti, яка тепер спливає як раніше програмна клавіатура у попередніх моделях, доступу до якої у TG-50 я чомусь не знайшов.

Напевно, творці подумали, що апаратно реалізованих «клавіш» користувачеві має вистачити «за очі».

Епілог.

Sony TG-50 – штука цікава, а найголовніше добре та акуратно зроблена. Як я вже позначив у заголовку статті – це річ, яку приємно взяти до рук, настільки все на своїх місцях, підігнано та продумано. Береш до рук і бачиш: ось тут подумали про користувача, а ще ось тут, тут і тут – і стає приємно. Але, боюся, в Росії така річ не приживеться в першу чергу через складнощі з русифікацією клавіатури - ну ніде там гравірувати російські літери, а тим більше клеїти наклейки, а без клавіатури з цією моделлю працювати складно ... Але не варто засмучуватися, досить згадати в якому ритмі Sony випускає нові моделі своїх КПК і стає цілком зрозуміло, що через місяць - інший ми побачимо вже щось нове, можливо, більше призначене для життя в Росії.